Українські вечорниці  «У небо, калита, у небо...»

Звучить музичний фон 

Голос:

Пройшло століття — все довкіл змінилось.

Хоч для історії і вік — не час,

Що є тепер, тим людям і не снилось.

Та сьогодення всіх вражає й нас.

Бо кожен день несе нас до вершини,

Нові дарує мрії й відкриття,

Захоплення і диво для людини.

Таке у нас сьогоднішнє життя.

Звучить музичний фон _

Голос:

Уже потроху вечоріє, 

Дівки мов квітки майорять

Сьогодні ж нічка особлива,

І вишиванки час вдягать.

Анумо всі на вечорниці,

Юнці кусатимуть калач.

І не соромтесь білолиці,

Що Вам підморгує козак.

Сьогодні треба ворожити,

Традицій всяких аж за край,

І хлопцям голови крутити,

АНУ МУЗИКО, ШВИДШЕ ГРАЙ!

Звучить пісня укр.  весела

Вечір. Господиня робить останні приготування. Дочка сидить у кутку, любується у люстерко.

Господиня: Доброго вечора, шановні добродії! Рада вас вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Прибігали ж дівчата, щоб зібратися у мене на вечорниці. То хіба їм відмовиш, адже, як кажуть, «На Андрія робиться дівкам надія». Коли ми ще дівували, то, як зачуєш де-небудь вечорниці, біжиш, аж тини тріщать, а тепер... он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще не почалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився.

Дочка: Мамо! Мамо! Не кажіть такого. А чи все в нас готово до вечорниць?

Господиня: Готово, донечко, готово… І пиріжечки, і варенички, і калиту вже поставила у піч!

Дочка: От і добре! Прислухайтеся. Чуєте: он уже, здається,  дівчата йдуть! Зараз буде весело нам усім!

Чутно сміх, стук у двері. Господиня радо відчиняє двері, запрошує дівчат.

Господиня:  Прошу! Прошу! Заходьте, будь ласка!

Дівчата (разом): Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня:  І вам вечір добрий, дівчата!

1-ша дівчина:  Зичимо, щоб жили багато!

2-га дівчина:  Щоб сіяла радість у хаті!

3-тя дівчина:  Щоб здоров’я добре мали!

4-та дівчина:  Пісню й жарт не забували!

Дочка:  Мамо! Гості вже в хаті.

Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене…»

Господиня: Як добре, що ви прийшли, бо ми вже зачекалася на вас. Адже сьогодні Андріївський вечір! Та щось хлопців не чути, не видно. Мабуть знов щось утнути хочуть…

Дочка:  Дівчата,  давайте вже калиту готувати!

Всі: Давайте!

Господиня:  Сипте борошно, цукор, кладіть мед, яйця, жир. Та незабудьте що кожна з вас повинна взяти участь у приготуванні цього солодкого чуда!

Дівчата копошаться біля столу.

Звучить пісня  «Чом я не хазяйка»

1-ша дівчина: Ось і тісто готове , а перед тим, як поставити його в піч, оздобимо гарно його. Для цього візьмемо вишні, ізюму, щоб красивий був корж.

2-га дівчина:  Ось тепер можна і в піч ставити. А поки тісто запікається та хлопців немає, тітонько, давайте поворожимо…

Дівчата дружно благають господиню.

Господиня:  Ну, гаразд! Сідайте, тільки не довго, щоб хлопці не побачили.

  Проводяться ворожіння (учасниці промовляють текст довільно):

1. «Тарілка»: 2 тарілки, під однією – обручка, під другою – квітка. Яку тарілку дівчина обере: обручка – вийде скоро заміж, квітка – ще дівувати.

2. «Стовпчик»: дівчина навмання вибирає в дровнику дровину. Всі розглядають: якщо товстий, з «сучками», буде багатий, заможний чоловік, якщо тоненький, рівний, гладкий, буде чоловік худий та бідний.

3. «Ім’я судженого»: дівчина вибігає на вулицю, питає у першого зустрічного його ім’я. так і буде звати майбутнього чоловіка.

4. «Чобіт»: виходить дівчина на вулицю та шпурляє чобіт. Куди «носом»

застряне, там і доля її.

5. «Переставляння взуття»: дівчата знімають по одному чоботу, шикують в ряд. Господиня переставляє щільно один за одним до дверей. Чий чобіт буде крайнім, та дівчина вийде заміж першою.

У цей час долинула пісня «Ой там за лісочком»,  яку співають хлопці (перша група), йдучи на вечорниці. Стук у двері.

1.1-й хлопець:  Пустіть нас до хати!

1-ша дівчина: Гарненько попросіть!

Хлопці знову стукають.

2-га дівчина:  Агов! Хто такий?

1.2-й хлопець: Пес рябий!

1.3-й хлопець: Баран круторогий!

1.4-й хлопець: Ведмідь клишоногий!

Хлопці (разом):  Пустіть до хати!

3-тя дівчина:  Не пустимо в хату, бо дуже вас багато!

1.5-й хлопець: Пустіть, бо гірше буде!

4-та дівчина:  Як чемно попросите, то пустимо.

1.6-й хлопець. Дівчатонька-голуб’ятонька, ми прийшли не битися, ми прийшли миритися, сьогодні ж Андріїв вечір.

Господиня: Просимо вас до хати разом із дівчатами Андрія святкувати.

Звучить весела мелодія.

Всі розміщуються у світлиці.

Знову стукіт у двері.

Господиня: Ой! А це ще хто? Дівчата – всі! Хлопці, чи ви когось загубили?

У всіх здивовані обличчя, всі переглядаються мі ж собою.

Господиня відчиняє двері.

2.1-й хлопець: Добрий вечір! І нас пустіть до хати, калиту кусати.

Заходить  друга група хлопців.

3-тя дівчина: Ой, ще хлопці завітали!

4-та дівчина: Ще веселіше буде!

Раптом чується грім. Всі завмерли. Друга група хлопців падає на коліна( на авансцені), хапаються за голови.

2.2-й хлопець: Ой, що це братці, не второпаю!

Б’ють поклони, по черзі підіймаються на голос.

Голос із залу 1 (вчитель укр. мови):  Що, козаче, Дмитре, погуляти хочеш?  А хто буде твір писати, вірш учити, книги читати?

2.1-й хлопець :  І-і-і-і-і? (складає перед грудьми руки).

                Ой, не сердьтесь, і не лайте, і за все ж мене пробачте!

                  Все повчу, і напишу, і хвостів не залишу.

Голос із залу 1 (вчитель укр. мови) – промова про прощення:_________________.

2.1-й хлопець: Свят-свят-свят! Що то діється?

Голос із залу 2 (учитель історії):  Що, козаче, Максиме, на вечорниці зібрався? А хто історію вчитиме, всі дати знатиме, на уроці відповідатиме?

2.2-й хлопець : Ой-й-й-й-й! (складає перед грудьми руки).

       Ой, не сердьтесь, і не лайте, і за все ж мене пробачте!

       Буду вчитись, і трудитись, з історією любитись.

Голос із залу 2 (учитель історії) – промова про прощення:_________________.

2.2-й хлопець (_______________): Господи допоможи!

Голос із залу 3 (вчитель зарубіжної літератури):  Що, козаче, Денисе, до дівчат на вареники завітав? А хто зарубіжну літературу вчитиме, всі твори знатиме, грамотно писатиме?

2.3-й хлопець : Ай-й-й-й-й! (складає перед грудьми руки).

            Ой, не сердьтесь, і не лайте, і за все ж мене пробачте!

             Літературу я люблю, сподіваюсь, що повчу!

Голос із залу 3 (вчитель зарубіжної літератури) – промова про прощення:_________________.

2.3-й хлопець (______________): С вятий боже, що ж це є?

З’являється ангел-хранитель, бігає між хлопцями, голубить їх, цілує.

Ангел:  Я врятую вас!!!

Звучить музика ангела. Ангел зникає. Знову чується грім. Всі відмирають. Друга група хлопців підіймається з колін, обтрушується.

2.2-й хлопець: Господи, це ж треба, таке примарилося?

5-та дівчина: Хлопці, що ви там завмерли? Йдіть до гурту!

Починається пожвавлення.

1.1-й хлопець: Ащо, дівчата, ворожили тут без нас? Може й нам поворожите?

1-а дівчина: Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту піднести.

Господиня: Ой, і справді, калита вже наша готова! А хто мені допоможе?

Господиня з помічниками зникає за кулісами. З’являються парубок з калитою на палі, дівчина з горщиком каші на рушнику.

Дочка:  У небо, калита, у небо,

               А ти, сонечко, підіймись.

               Ми калиту чіпляємо,

               На місяць поглядаємо,

               Свою долю й радість закликаємо.

Дівчата і хлопці (разом):  Сонце заходить, а калита сходить! (тричі)

2-а дівчина: Калито наша, оце тобі каша, а нам дай краси і сили, щоб ми у світі славно жили.

1.2-й хлопець: Ой, калита, калита, з чого ти вилита?

3-тя дівчина:  Ой, я із жита сповита,
                         Для красного цвіту,  по білому світу.

                          Щоб ви мене смакували,
                          І горя не знали.

_-й хлопець:  Дозвольте мені бути паном Калитинським!  Де мій квач і мазниця?

Господиня подає.

Калитинський:  Хто першим до Сонця-калити поїде?

Хлопці штовхають один одного.

1.3-й хлопець:  Ну, гаразд, у мене рука легка. Чи пан, чи пропав, або коржа вкушу, або...

Калитинський:  Або квачем впишу.

4-та дівчина:  ____________(3- й хлопець), чому коня не береш?

Подає кочергу.

Хлопець бере кочергу і примовляє.

1.3-й хлопець:  Їду, їду калиту кусати.

Калитинський:  А я буду сажею писати!

1.3-й хлопець: А я вкушу!

Калитинський:  А я впишу!

Хлопець намагається вкусити, в нього не виходить, а Калитинський маже квачем.

Калитинський: А хто ще калити хоче? Калита, калита солодка така! Хто вкусить калиту, тому всю зиму світити сонце буде, тому добро буде в хаті.

Всі хлопці (по черзі):  І я калиту вкусити хочу.

По черзі кусають калиту.

Господиня: А хто з гостей наших хоче спробувати?

Виходять бажаючі по черзі, кусають калиту. Останнім господиня запрошує вчителя-чоловіка.

Господиня:  А ось цей парубок не хоче спробувати?

Виводить вчителя на сцену, вручає йому кочергу. Спроба. Калитинський піддається. На сцені шум.

Господиня:  Оскільки калита надкушена, мусимо її з’їсти. Тому, хто надкусив, доручається її зняти.

Вчитель знімає,  дає дівчині (_________________), вона розламує і пригощає присутніх (у залі, 1-й ряд).

Господиня:  Будьте здорові з калитою, з пресвітлим празником Андрія!

5-а дівчина:  Чим багаті, тим і раді. Усім, що маємо, вас пригощаємо.

Всі учасники виходять на авансцену, стають півколом.

1-ша дівчина: Нехай наша хата всім буде багата!

1.1-й хлопець: І хлібом, і сіллю, й великим добром.

2-га дівчина: Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям.

1.2-й хлопець:  І піснею. Й сміхом. І сімейним теплом.

3-тя дівчина:  І ще ми бажаємо, щоб ви не хворіли.

1.3-й хлопець: Душею і серцем були молоді.

4-та дівчина:  До рідного краю любов’ю горіли.

1.4-й хлопець:  І користь приносили рідній землі!

Хлопці і дівчата (разом): Дякуємо господині за теплу й привітну хату.

Господиня: Спасибі й вам. Будьте здорові йдучи!

Звучить  пісня «І в нас, і у вас хай буде гаразд».