Слайд1, 2. 

Звучить пісня на слова Т.Г.Шевченка «Думи мої», заходить жінка одягнута в селянський одяг, ставить на столик запалену свічку біля портрета Т.Г.Шевченка, до неї підходить хлопчик.

Хлопчик:   Матусю, а чи правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог запалює свічку, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді її свічка світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати: Старайся, мій хлопчику!

Ведуча: Дорогі діти! Шановні гості! Сьогодні ми зібралися в українській світлиці і будемо господарями цієї затишної оселі протягом нашого свята. Тож давайте подаруємо один одному приємні хвилини спілкування.

Учень: Щовесни, коли тануть сніги,

 І на рясті засяє веселка,

 Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Слайд 3.

Учениця: Весна - весняночка...

Це вона привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові - генія.

Учень: В історії кожного народу є імена, які становлять його славу, велич і національну гордість. Саме таким і є для України ім'я безсмертного Кобзаря - Тараса Шевченка.

Слайд 4.

 Учень:У старій хатині,

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Він не вчився

в школі Він ягнята пас.

Слайд 5.

Слайд 6.

Вчитель: Що воно означає - це ім'я - Тарас? Етимологія показує...

Учениця: Ім'я Тарас прийшло до нас з грецької мови, в якій слово

«тарактіос» означає бунтівливий, бунтівник.

Славетне ім'я Тарас! Його обезсмертив наш геній - Тарас Шевченко.

Учень:Не називаю її раєм

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села

Мене там мати повила

І повиваючи співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину...

В тім гаю, У тій хатині,

           у раю Я бачив пекло...

Там неволя, Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Слайд 7,8

Учень: Дитинство Тарасика було тяжке, голодне. Але ці роки, коли живі були і дідусь і батько, і мати були в хлопчика найщасливішими з усього його життя. Тоді його любили. Про це він написав у вірші «І досі сниться»

(вірш читає учень класу)

Учень: Восьмирічного Тараса батьки віддали до дяка в «науку». За найменшу провину той карав своїх учнів різками. Уже відомим поетом Т.Г.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Ти взяла мене маленького за руку

 І хлопця в школу одвела

До п'яного дяка в науку –

Учися, серденько, колись

          З нас будуть люди, ти казала...

Слайд 9.

Учениця: Та недовго тривала Тарасова «наука» несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею померла мати.

Там матір, доброю мою

Ще молодою у могилу нужда

Та праця положила.

Вчитель: Малий Тарасик ріс хлопчиком веселим, допитливим, про все хотів дізнатися.

Учень: Малим Тарас думав, що небо над головою, ніби високий дах, а там у далині, цей дах опускається до землі, там його стовпи залізні підтримують. Навіть ішов далеко, щоб побачити ці стовпи, але так і не побачив, а сонце все заходило. Добре, що чумаки довезли його до рідного села Кирилівки. Сім'я тим часом сиділа біля хати і вечеряла. Слайд 10

Декламування вірша «Садок вишневий коло хати»

Учень: Коли Тарасу минуло 11 років, він втратив свою останню опору -батька, який, помираючи, сказав пророчі слова: «З нього буде або щось добре, або велике ледащо». Слайд 11.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі)

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині... А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята

Я до школи - носити воду школярам.

Він був і пастухом і погоничем, і ким тільки не був, і чого тільки не робив. Але все ж йому хотілося бути малярем. Все, що бачив, хотілося намалювати.

Учень: Та минали літа, і було йому вже 15 років. Ось відпливає вже якось непомітно Тарас від берега дитинства. Разом з дворовими поміщиками Енгельгарда попадає Шевченко до Петербурга. В світлі петербурзької ночі молодий Шевченко бігав у літній сад малювати статуї. Тут вже молоде і ніжне серце заговорило і заспівало віршами. Слайд 12.

Вірші «Вітер з гаєм розмовляє» «По діброві вітер виє»

Учень: Т.Г.Шевченко перебував у кріпацькій неволі. Художники зібрали 2500 карбованців і викупили його. Саме вони допомогли Шевченкові звільнитися від кріпацької неволі та відкрили перед ним шлях до науки і мистецтва. Слайд 13

Учень: Поет навчається у Академії мистецтв, читає твори російських поетів. У цей час він усе більше задумується над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого люду.

Учень: Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду, але добре знав, що за це треба боротися.

... Вставайте, кайдани порвіте,

І вражою, злою кров'ю

Волю окропіте.

Учень: За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував поета і відправив на заслання в далекі степи Казахстану. Але ні цар, ні жандарми не змогли заглушити могутній голос великого поета, який писав вірші.

За Тарасом слідкували,

Все забороняли

За писання й малювання

          Жорстоко карали.

Учень: Коли Т.Г.Шевченко був на засланні, він дуже тужив за Україною. Вербову гілочку з рідної України поет посадив у казахській пустелі. Виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет з її гілочок. Вербовий край у засланні нагадував Т.Шевченку рідну Україну.

Учень: Повернувся Тарас з неволі

Вже хворим додому.

Але пісню, але думу

Не забув складати.

Як страждала - горювала

Україна - мати.

Учень: Серце мліло

Від горя людського

Й викресало гордо й сміло

Тарасове слово.

Учень  Наш Тарас Григорович Шевченко був художником, поетом ще й великим вчителем. У 1861 році вийшов друком його «Буквар южноруський» повністю побудований за народними традиціями. До нього він вмістив приказки і прислів'я, улюблені народні думи. Слайд 14.

Учень: Найкраще поетичне слово, це те слово, яке стало піснею. На поетичні твори Т.Г.Шевченка спочатку була написана композиторами музика, а потім вони перетворилися на народні пісні.

«Тече вода з-під явора», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої...», «По діброві вітер виє», «Садок вишневий»

Звучать пісні: «Зацвіла в долині» у виконанні учнів

Слайд 15. Учитель: Т.Г.Шевченко прожив усього 47 років із яких 24 роки були у кріпацтві. 10 років мучився у солдатській неволі, на засланні. І всього 13 років був вільною людиною. До болю мало.

  Учень: У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка - у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета. Слайд 16.

Слайд 17.  Учень: Похований Т.Г.Шевченко в Україні над Дніпром, поблизу Канева. Мрія поета про нове життя здійснилася. Ми шануємо пам'ять поета.

Волею історії він ніби ототожнений з Україною, представляє нас, українців, народом світу. Його ім'я увічнене в легендах і переказах, його ім'я ми славимо у своїх розповідях, народом про нього складені прислів'я та приказки:

• Шевченко Тарас, наче сонце для нас;
• Шевченкове перо панів по серцю шкребло;
• Пани Шевченка карали, але мудрості не відібрали;
• Шевченко дужий був не силою, а словом мудрим;
• Тарасові слова то правда жива;
• Хто з Шевченком знається, той розуму набирається;
• Хто Шевченка прочитав, той багатий серцем став;
• Шевченкове слово в віках не старіє;
• Шевченкові пісні молодіють, бо люди з ними живуть,
  працюють і мріють;
• Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем;
• Тарасів «Кобзар» - для народу великий дар.

Учитель: В народі кажуть «Шевченко жити буде, поки на землі житимуть люди».

 Пам'ять про Т.Г.Шевченка живе у серцях людських. Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка - живе і вічне. Слайд18.

Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу, і серед них найперший і найголовніший:      
           Свою Україну любіть,

Любіть її... Во времья люте,

В останню тяжкую минуту

 За неї Господа моліть. Слайд 19.

Мені хочеться вірити, що у житті кожного з вас буде Тарасова пристрасть, Тарасова мудрість, Тарасове невмируще слово! Слайд 20.

Звучать пісні: «Зоре моя вечірня», у виконанні учнів.