16 листопада вся світова спільнота відзначає День толерантності.

     У наш час у світі поширюється рух за толерантність, бо вона є необхідною умовою розвитку демократичної держави, умовою миру і злагоди.

    З нагоди відзначення цього дня, учні 5-А класу разом з класним керівником Понзель Н.В. провели відкриту загальношкільну лінійку під назвою «Толерантність у сучасному світі».

    Поняття  «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей – різні погляди на життя, працю, кохання. Чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших? Як треба поважати інших? Чи треба прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди? Проявляти нетерпимість чи бути толерантним? Відповіді на всі ці питання звучали протягом проведення заходу.

    У світі поширюється рух за толерантність, бо вона є необхідною умовою миру і демократії. Наш український народ неодноразово виявляв свою терпимість до інакодумців, здатність до компромісу, вміння виходити із проблемних ситуацій.

    Толерантність не є вродженою рисою характеру, її потрібно виховувати в себе з дитинства. У кожному з нас тече кров наших предків. А вони були людьми різних національностей. Нехай у нас буде різний колір шкіри. Нехай люди будуть розмо­вляти різними мовами й жити на різних континентах. Але  вони мають багато спільного.

    В Україні проживають люди 134 націо­нальностей. Кожна має свою самобутню культуру, іс­торію, традиції.

    І в «Декларації принципів толерантності» ЮНЕСКО    ми знаходимо таке визначення: «Толерантність — це  гармонія в різноманітті. Толерантність — повага, прийняття й розуміння багатої розмаїтості культур світу, на­ших форм самовираження й способів проявів людської індивідуальності».

     Ніна Василівна подякувала учням за терпимість, розуміння, повагу до п’ятикласників, які вперше виступали перед такою великою аудиторією. І на­гадала, що Пітер Брич порадив, як легко можна зруйнувати «стіну нерозуміння» : «Треба просто посміх­нутися й бути ввічливим. Я впевнений, що співрозмов­ник вчинить так само».

     Класний керівник 5-А класу наголосила на тому, що наша школа – це велика родина. І хотілося б, щоб в ній завжди панували повага, взаєморозуміння і не було сварок. А що ж для цього треба? Мабуть,  у школі не повинно бути ні сварок, ні суперечок, ні бійок. Ми більше отримаємо, чим віддамо, якщо частіше згадуватимемо про те, що нас об’єднує, про те, що людина стає Людиною тільки завдяки іншій людині.